29 вересня – День пам’яті жертв Бабиного Яру

29 вересня українці вшановують пам’ять жертв Бабиного Яру — одного з найстрашніших символів Голокосту та нацистських злочинів.

У київському урочищі протягом 1941–1943 років розстріляли близько 100 тисяч людей. Серед них були євреї, роми, військовополонені, священники, підпільники та пацієнти психіатричної лікарні.

Найбільш трагічними стали дні 29–30 вересня 1941 року. Тоді зондеркоманда 4-А під керівництвом Пауля Блобеля вбила майже 34 тисячі євреїв Києва. Формальним приводом для злочину стала радянська диверсія на Хрещатику, однак справжньою метою було «остаточне розв’язання єврейського питання».

Масові розстріли у Бабиному Яру відбувалися у три етапи:

• Вересень 1941 – весна 1942 — щоденні страти цивільних і військовополонених.
• Зима 1942 – серпень 1943 — вбивства підпільників, націоналістів, комуністів і в’язнів Сирецького концтабору.
• Серпень – листопад 1943 — нацисти намагалися знищити сліди злочинів, змушуючи в’язнів викопувати та спалювати тіла загиблих. Саме тоді, у ніч на 29 вересня, групі полонених вдалося втекти й зберегти свідчення про трагедію.

Чому пам’ять про Бабин Яр важлива сьогодні?

У повоєнні роки радянська влада намагалася замовчати трагедію — будувала житлові квартали на місці розстрілів, руйнувала кладовища. Та пам’ять зберегли свідки, митці та правозахисники.

Сьогодні, коли Україна знову переживає війну, історія Бабиного Яру звучить особливо гостро.

Паралелі між злочинами нацистів та сучасною російською агресією очевидні: масові вбивства мирних жителів у Бучі, Ізюмі, Маріуполі, спроби приховати воєнні злочини, обстріли меморіалів і цвинтарів. Пам’ять про жертв Бабиного Яру — це нагадування, що історія не має повторитися. Це основа нашої боротьби за правду, свободу та людську гідність.

У самому Бабиному Яру та навколо нього нині близько двадцяти різних пам’ятників. Зокрема відома «Менора» (на головному фото), яку встановили у 1991 році на 50 річницю з першого масового розстрілу євреїв.