Нове життя замість лікарняних стін: 16-річній дівчині з Рівного пересадили нирку
16-річна Соломія з Рівного — одна з тих, хто щодня бореться не лише за здоров’я, а й за прості речі, які для більшості людей буденні. Її найбільше бажання протягом останніх років — ковток звичайної води. Дівчина довго жила на діалізі, бо її нирки повністю відмовили. І лише нещодавно вона отримала шанс на нове життя — трансплантацію.
Соломія народилася з вродженою вадою хребта, тож змалечку пересувається на візку. У 2022 році перехворіла на COVID-19, який дав серйозне ускладнення — ниркова недостатність п’ятого ступеня. Відтоді життя дівчинки змінилося: жодного дня без діалізу, постійне перебування в лікарнях, сувора дієта і повна залежність від апаратів.
«Я кожен день засинала з думкою, що в мене колись буде здорова нирка», — зізнається дівчина.
Довгий час вона проходила процедури в київському «Охматдиті». 8 липня 2024 року Соломія була в лікарні саме під час одного з наймасштабніших ракетних ударів по столиці. Тоді ракета влучила й у медзаклад. У момент вибуху дівчинка була на діалізі. Вона вижила дивом. Її лікарка, яка відключала дітей від апаратів і виводила в укриття, загинула.
Після пережитого родина вирішила перевести Соломію до Львова — у Дитячу лікарню Святого Миколая. Саме там дівчина провела останні місяці перед омріяною подією — трансплантацією.
І це сталося. У ніч з 19 на 20 квітня, під Великдень, з’явився донор. Донором стала молода жінка, яка загинула внаслідок трагедії. Родина погодилася на посмертне донорство, завдяки чому вдалося врятувати трьох людей. Соломія отримала нову нирку, дорослому пацієнтові пересадили печінку, а 6-річному хлопчику в Києві — серце.
Трансплантацію Соломії виконали фахівці Центру трансплантології Першого медоб’єднання Львова. І вже через два тижні після операції вона приїхала на перший контрольний огляд. Медики — у захваті.
«Нирка виглядає просто ідеально. Все в нормі: кровоплин, розміри, жодних ускладнень. Ми дуже задоволені. Такі пацієнти стають як рідні», — каже нефрологиня Юлія Кислова.
Сьогодні Соломія усміхається і мріє не лише про воду, а й про майбутнє без лікарняних стін. Її історія — ще одне нагадування про силу медицини, важливість донорства і людяність навіть у найтяжчі часи.
