Рівненська дизайнерка розкритикувала мурал військовому: «це новомодна некромантія»
У Рівному знову обговорюють питання меморіалізації військових. Причиною стала ініціатива створити мурал на місці монументального панно на Майдані Незалежності на честь загиблого військового, журналіста Тараса Давидова. Проти цього різко висловилася відома дизайнерка Олександра Корчевська.
За словами дизайнерки, запропонований мурал «зіпсує обличчя всього Майдану на Соборній і водночас є нульовим за рівнем художньої майстерності». Вона вважає, що такий підхід не має жодної культурної цінності і лише підміняє справжню пам’ять поверхневими жестами.
Чому не всіх героїв, а на центральній вулиці міста ми виносимо лише одного? Навіщо ми продовжуємо “культ Лєніна”, тоді як поруч є стели з героями, де зображені рівнозначно всі, хто поліг з Рівненщини? – зазначає Корчевська.
Вона переконана: справжня пам’ять має жити у справах, а не в «шароварщині».
Полеглі би хотіли саме цього – жити, попри те, що загинули. Жити ділами, бо інакше ніяк, – наголошує дизайнерка.
Корчевська також нагадала про світову практику вшанування пам’яті:
У світовій культурі родини загиблих часто обирали інший шлях. Замість буквальних пам’ятників вони будували університети, лікарні, госпіси… Ми ж натомість ігноруємо цей досвід, провалюючись у тотемізм.
На її думку, кращим рішенням було б створення єдиного меморіалу для всіх загиблих воїнів Рівненщини, а не зведення окремих муралів у місті.
Хто такий Тарас Давидюк
37-річний Тарас Давидюк із Рівного загинув 3 листопада поблизу села Роботине на Запоріжжі. Його шлях був тісно пов’язаний і з громадською діяльністю, і з журналістикою, і з армією.
Давидюк здобув освіту політолога. Ще в студентські роки долучився до «Пласту» в Острозі, де вперше спробував себе у виховній роботі. Через кілька років, у 2012-му, повернувся до організації вже більш свідомо й активно. У своїх планах тоді писав, що хоче «достойно виховати юнаків на пластових засадах та активізувати старшопластунів Рівного».
Він поєднував роботу з молоддю з обов’язками в осередку, водночас працював журналістом. Тарас заснував і розвивав незалежний місцевий новинний сайт, намагаючись зробити інформаційне середовище громади більш якісним.
Після початку війни на сході у 2014 році Давидюк вступив до добровольчого батальйону «Гарпун», де служило чимало пластунів. Згодом перейшов до окремого розвідувального батальйону ЗСУ. На Рівненщину він повернувся лише у 2019 році, продовжив громадську роботу й став зв’язковим 33 куреню імені Уласа Самчука.
Коли Росія почала повномасштабне вторгнення, Давидюк знову вирушив на фронт — цього разу вже разом із побратимами з «Гарпуна».
Його життя обірвалося у бою восени 2023 року. Для багатьох рівнян він залишився прикладом людини, яка вміла поєднувати служіння громаді та державі, не шукаючи вигоди для себе.
