Відомі рівнянки розповіли, чому здають кров: історії до Дня донора
14 червня у світі відзначають Всесвітній день донора крові — день вдячності тим, хто добровільно та безоплатно здає кров, рятуючи життя інших.
Донорство — це не лише добра справа, а й щоденна потреба для лікарень. У надзвичайних ситуаціях, під час операцій чи пологів саме донорська кров часто стає єдиним шансом на життя. Особливо важливе донорство під час війни.
Та попри це, в Україні досі бракує регулярних донорів.
Одні здають кров раз на рік, інші — стабільно. Хтось приходить вперше після заклику у соцмережах, а дехто вже 20 років робить це.
Постійні донори запевняють: це не боляче, не страшно і не складно.
Натомість залишається відчуття, що зробив щось справді важливе. Адже один донор може врятувати життя кількох людей.
Журналісти «Про Рівне» поспілкувалися з відомими рівнянками, які не лише самі здають кров, а й популяризують цю справу.
«Донорська кров врятувала мою бабусю» — історія Оксани Кравець
Оксана Кравець – мама двох дітей, засновниця відомого на Рівненщині проєкту «Пузата мама». Нині – комунікаційниця Рівненського обласного центру контролю та профілактики хвороб.
Уже в липні вона здасть кров вдвадцяте. У неї — рідкісна група крові.
«Я почала здавати кров у 2010 році, за кілька місяців до вагітності. Чому продовжую це робити? Бо знаю, наскільки вона потрібна. Особливо зараз — у час війни. Але й у мирний час кров потрібна мамам у пологових, пацієнтам в онкології, у критичних ситуаціях», — каже пані Оксана.
Свій перший досвід донорства Оксана отримала, працюючи журналісткою у видавничому домі «ОГО». Тоді колектив мав традицію здавати кров раз на рік.
А вже наступного року вона переконалася, що донорство — не просто символічний вчинок, а справжній порятунок.
«У 2011 році моя бабуся ледь вижила після сепсису. Ми потребували донорів, я написала пост — і десятки рівнян, які ніколи її не знали, відгукнулися. Завдяки ним бабуся жива. Зараз їй 88 років. І це найкращий доказ, що донорство — це життя».
Оксана додає, що донорство — це не лише безпечно, а й корисно для організму.
«Тебе завжди обстежують перед донацією. Завдяки таким обстеженням я дізналася, що у мене рідкісна третя мінус група, хоча раніше я була впевнена, що маю третю плюс. А ще донорство — це профілактика серцево-судинних і онкологічних хвороб. Кров оновлюється, і ти тримаєш здоров’я під контролем».
Зараз, каже жінка, умови для здачі крові стали ще зручнішими — скоротили терміни обмежень після операцій чи татуювань, дозволяють здавати кров навіть тим, хто раніше перехворів на гепатит А.
«Це — хороший спосіб допомогти. Не обов’язково лише донатити кошти. Можна ділитися тим, що ти маєш — своєю кров’ю. Це безцінно».
«Печиво, чай і врятовані життя» — Ольга Лірник про свій досвід донорства
Ще одна відома рівнянка, яка здає кров регулярно — Ольга Лірник, головна редакторка відомого журналу «Рівняни», нині — комунікаційниця Рівненського онкоцентру.
Вона вже має 18 донацій.
«Я здаю кров на постійній основі. Крайня моя здача була вже 18-ою. Для тих, хто боїться це робити, можу вас запевнити, що це зовсім не страшно та не боляче. А ще на Станції переливання крові вас пригостять печивом та чаєм. А найголовніше, що ваша кров здатна врятувати одразу кілька життів, а в період війни – це надзвичайно потрібно. Діліться кровʼю, бо це почесно та дуже потрібно!», — закликає Ольга.
Донорство на Рівненщині: факти і цифри
Рівненщина входить до ТОП-5 областей України за рівнем донорства. Із початку повномасштабної війни кількість добровільних донорів зросла вдвічі, проте потреба теж продовжує зростати.
Тільки з початку цього року в обласному центрі служби крові з’явилося понад 5 тисяч нових донорів. Загалом на Рівненщині налічується 11 Заслужених донорів України та 2744 Почесних донори України.
Бути донором — це не про героїзм. Це про відповідальність, турботу й небайдужість. Про життя, яке ми можемо подарувати іншим.
