Як 25-річний боєць з Рівненщини став тим, кого на війні чекають найбільше: історія Щічки
На Донеччині, де щодня гримлять вибухи й над окопами постійно кружляють російські дрони, служить боєць стрілецького батальйону з Рівненщини. Побратими знають його під позивним Щічка. Йому лише 25, але в його досвіді — стільки війни, відповідальності й рішень на межі життя, що вистачило б на декілька людських доль.
Його шлях розпочався у 2019 році, коли він прийшов працювати в судову охорону. Після початку повномасштабного вторгнення він вирішив, що може й має захищати більше — і став поліцейським. Згодом вступив до роти поліції особливого призначення, а коли сформували стрілецький батальйон Рівненщини, приєднався й до нього. Улітку 2025 року пройшов бойову підготовку та вирушив на передову.
Там, на лінії вогню, він став оператором FPV-дронів, але його місія — не лише знищувати техніку ворога. Частіше — рятувати побратимів.
Одного дня, коли на сусідню позицію впали російські КАБи, удар прийшовся буквально за кілька метрів від місця, де перебував Щічка. Підрозділ, який опинився під ударом, зміг вибратися з-під завалів, один із бійців мав тяжкі опіки. Щічка разом із іншим бійцем зі свого батальйону зміг швидко надати допомогу, винести його в укриття та передати медикам — у моменти, коли кожна секунда має вагу.
Другий епізод стався 10 листопада. Під час розвантаження боєприпасів ворог атакував їх дронами. Вибух поранив Щічку — уламок увійшов у руку, але він не відступив. Поруч був поранений побратим. Він наклав йому турнікет, викликав підмогу, координував евакуацію. Пораненого встигли винести та доправити в безпечне місце — сьогодні він проходить реабілітацію.
Для Щічки такі моменти — частина служби. Він не називає себе героєм і не привласнює собі заслуг. Просто робить те, що вважає правильним: повертати своїх живими.
Вдома, на Рівненщині, його чекають батьки й друзі. І кожного разу, вирушаючи на позиції, він думає про цю зустріч — тиху, мирну, таку бажану.
