За лаштунками рейсу: здолбунівчанка Оксана Мацканіч — про виклики, пасажирів і роботу провідницею

Мацканіч Тетяна 10 Квітня 2025 11:52

1 480

Оксана Мацканіч — провідниця з великим досвідом, яка вже 34 роки працює на залізниці. Вона обслуговує потяги на маршруті “Рівне — Львів”, і за цей час стала справжнім символом турботи та відповідальності для пасажирів. В інтерв’ю ми дізналися більше про її нелегку роботу, виклики та цікаві моменти з професійного життя. “Про Рівне” продовжує серію матеріалів про звичайних людей з величезним серцем.

— Оксано, розкажіть, будь ласка, про вашу роботу. Як ви почали свою кар’єру на залізниці?

Я почала працювати провідником ще в 20 років. Після школи я вирішила, що хочу бути частиною великої команди, яка працює в залізничному транспорті. Це була стабільна і цікава робота, тому я вибрала цей шлях. Я працюю вже 34 роки і, попри всі труднощі, дуже люблю свою роботу. Справжня радість — це бачити, як люди задоволені твоєю допомогою і турботою, адже ми працюємо для них.

— Яким чином проходить ваш робочий день?

Мій день починається о 5 ранку. Спочатку я проходжу інструктаж з техніки безпеки, а також медогляд перед рейсом. Потім ми приймаємо потяг, перевіряємо, чи відповідає санітарний стан вагонів нормам. Тільки після цього ми починаємо посадку пасажирів та перевірку їхніх документів і квитків.

— Яка саме частина роботи є для вас найскладнішою?

Робота з людьми завжди вимагає великої стресостійкості. Пасажири різні, і кожен потребує особливого підходу. Але ми повинні завжди залишатися ввічливими та тактовними, навіть якщо ситуація складна. Багато людей у нас на потягах — люди похилого віку, які потребують додаткової уваги. Завжди треба бути готовим прийти на допомогу, навіть у критичних ситуаціях, і надавати першу допомогу, коли це необхідно.

— Чи були у вас якісь незвичайні випадки під час роботи?

О, таких випадків було чимало. Наприклад, одного разу під час рейсу я і моя колега приймали пологи у пасажирки, яка їхала в Львів. Почалися стрімкі пологи, і ми, звісно, не могли залишити жінку без допомоги. Ми допомогли їй народити маля прямо у вагоні! На найближчій станції вже чекала швидка допомога, яка доправила породіллю в лікарню. Це був справжній стрес, але й велика радість — стати свідками такого чудового моменту.

— Це дійсно дивовижно! А були ще інші випадки, які запам’яталися?

Так, ще один випадок був не менш цікавий. У моєму вагоні у дівчини студентки викрали сумочку. Вона звернулася до мене, і ми з машиністом одразу викликали поліцію. Ми не відкривали двері до приїзду правоохоронців. Як виявилося, сумочку вкрали двоє чоловіків, які до того ж були в розшуку за подібні злочини. Поліція змогла їх затримати, і це було дуже важливо для безпеки наших пасажирів.

— Ваша робота, мабуть, не обмежується лише звичайними пасажирами. Як вам працюється з військовими, які часто їдуть потягами?

Дійсно, ми часто возимо військових, і це окрема історія. Військові дуже часто подорожують у потягах не просто так, а через те, що повертаються з місць служби або їдуть на нові завдання. Вони часто шукають усамітнення та спокою. Їм важко знайти час для відпочинку, тому вони часто просять просто побути наодинці, в тиші. Це дуже важливо — бути чутливими до таких потреб і розуміти, коли їм потрібен спокій. Військові завжди вдячні за підтримку, і це додає мені сили, адже я розумію, що моя робота справді важлива для людей, які віддають своє життя за мир у нашій країні.

— Як ви знаходите баланс між роботою і особистим життям?

Це непросто, особливо коли ти працюєш у такому графіку. Я розлучена, маю двох доньок і внука. Моєму внукові вже кілька років, і я дуже люблю проводити з ним час. Коли є можливість, я завжди намагаюся знайти час для родини. Дівчата вже дорослі, але вони часто мене підтримують. Робота на залізниці займає багато сил, але навіть коли важко, я не шкодую про свій вибір.

— Що ви могли б порадити молодим людям, які хочуть стати провідниками?

Найголовніше — це любов до людей. Якщо ти не любиш свою роботу та не готовий допомогти людям, тобі не буде комфортно в цій професії. Потрібно бути готовим до стресових ситуацій, до того, що день може бути різним, і до того, що треба працювати в команді. Але це також чудова можливість стати частиною великої та важливої сфери, як залізниця. Залізнична справа — це стабільність, це можливість завжди бути в русі, і це велика відповідальність.

— Оксано, дякуємо за цікаве інтерв’ю! Бажаємо вам здоров’я та подальших успіхів на вашому шляху!

Дякую вам! Я завжди рада допомогти. Сподіваюся, що моя історія надихне інших людей на добрі справи!