Із шостим чуттям та з іконою: двадцятитрирічний сапер із Рівного розповів про роботу на мінних полях
Рівненському піротехніку Іванові Яремчуку – всього 23 роки. Він закінчив Львівський державний університет безпеки життєдіяльності, служить у частині піротехнічних робіт та гуманітарного розмінування аварійно-рятувального загону спеціального призначення ГУ ДСНС України у Рівненській області.
Хлопець молодий, але дуже відповідальний. Наша розмова почалася із невеличкого жарту:
– Як то воно – ходити по мінному полі?
– Ходимо ми по землі, яка кишить мінами. ходжу розміновувати я не один. Є в нас така велика родина піротехніків у Рівненській області. На даний час 46 осіб, маємо нові автомобілі 2022-го року, а також машини для перевезення вибухонебезпечних предметів. Залучалися на розмінування Київської, Харківської, Херсонської, Донецької та Миколаївської областей. Там проводили роботи по розмінуванню. Зараз працюють наші розрахунки в Харківській та Миколаївській областях.
– Як розпочинається ваш робочий день?
– Виїжджаємо на місце, де має проходити розмінування о 7-й ранку. Співпрацюємо з електриками, дорожниками, які відновлюють електропостачання та розчищають дороги. А ми перед ними розміновуємо площі, щоб вони могли туди заїхати, не наражалися на небезпеку.
– Ви це називаєте роботою, а я і гадаю багато наших читачів назвали б це героїзмом. Чи є щось таке, що ви не йдете на розмінування? Якийсь ритуал чи молитва?
– Молитва, зазвичай. Іноді буває таке, що шосте чуття підказує нам не йти сьогодні. Або сон поганий наснився. Але це не означає, що ми не зробимо свою роботу. У нас взаємозамінність. В кожного є ікона з собою.
– Який у вас одяг?
– Звичайно – бронежилет, каска, окуляри. Якщо ми бачимо ймовірність вибухонебезпечних предметів, то ми вдягаємо костюм, який важить 90 кілограмів і захищає повністю все тіло. Шолом важить 27 кілограмів, у ньому вмонтована радіостанція, охолоджувальна система, по якій циркулює вода і охолоджує все тіло. Ще у нас є тактичний робот, із яким можна поїхати в розвідку і підвезти вибухонебезпечну речовину для знищення вибухонебезпечного предмета. Це ще називається «рука сапера».
– Деякі фахівці кажуть, що потрібні десятки років, щоб розмінувати Україну.
– 757 років. Такі дані у нас.
– Скільки ви витрачаєте часу на розмінування певної території?
– Якщо є зарості, висока трава, то ми розміновуємо повільно, бо це небезпечно. Якщо площа з вигорілою травою, майже немає кущів, то справа йде швидше. Зазвичай, працюємо у заростях, де трава по груди, а то й вище голови.
– Якщо спалене поле, то міни можуть детонувати?
– Коли трава згоряє швидко, то міни не встигають спрацьовувати. Вони можуть здетонувати, але здебільшого підпалюються. І стають ще більш небезпечними, але їх легше помітити. Є така міна «пелюстка», вона буває двох кольорів: зеленого і коричневого. Її майже не помітно. Тому ходимо повільно, щоб зберегти себе, бо нас нема кому зберегти.
– По скільки чоловік ви виходите на заміновану територію?
– Два сапери з приладами, далі два водії з лопатами. А начальник контролює цей процес, дає команди, поради по спецзв’язку. Працюємо злагоджено, всі знають свою роботу. Начальник групи піротехнічних робіт в нас – Артем Юрійович Матушевський, його заступник – Анатолій Анатолійович Яремчук. Є два начальники групи: Іван Сергійович Капітанюк і я.
– Як правило, це які міни?
– Протипіхотні, протитанкові, гранатні розтяжки. Є інші вибухонебезпечні предмети. Коли орки відступали, то позалишали гранати, снаряди, міни. Деякі місцеві мешканці люблять таке і тягнуть додому. Іноді трапляються вибухи і кажуть, що винні ми, бо не забрали їх вчасно. Особливо небезпечні касетні боєприпаси, які просто собі лежать. Здається, що вони порожні. Поклав собі в кишеню, а вона через 5 метрів спрацювала. Таке трапляється і в нашій області. Десь взимку це було: наш водій-сапер наступив на протипіхотну міну і йому відірвало ногу. Але не покинув службу. Ходить з протезом і працює начальником навчального полігону.
– Чи рахуєте ви ці вибухонебезпечні предмети? І скільки ви вже їх ліквідували?
– З початку року наша частина уже ліквідувала 876 таких предметів і здійснила 452 залучення, зокрема, 66 залучень у нашій області. Це були вибухонебезпечні залучення Другої Світової війни. Не так давно один чоловік у Рафалівці знайшов 15 гранат Першої світової війни.
– Міни всі російського виробництва?
– В основному це російські, але раніше вони придбали й іранські, і австрійські.
– Як ви спілкуєтесь?
– У нас є засоби зв’язку. Я «Пірат-1» – «Пірат-2» будьте на зв’язку.
– Ваша посада?
– Начальник групи піротехнічних робіт та механізованого розмінування частини піротехнічних робіт та гуманітарного розмінування рятувального загону спеціального призначення Головного управління ДСНС у Рівненській області. Звання старший лейтенант. Мені 23 роки. Вже рік я їжджу на розмінування. Вдома був три місяці максимум.
– Чому ви обрали таку ризиковану професію?
– Просто цікаво, можливість випробувати свій дух, свою силу. Хто, як не ми?
– Що треба для сапера?
– Не боятися, холодний розум і «гарячі» швидкі ноги. Якщо побачив небезпеку – одразу відступити.
Спілкувалася пресслужба ГУ ДСНС в Рівненській області
