Кіт — єдина історія, яку він хоче згадувати: рівненський боєць про війну, про яку мовчить
Юрій, відомий на фронті під позивним «Шах», родом із Рівного. До війни він понад десять років працював токарем і не планував жодного дня у військовій формі. Але коли настав час, сумніватися не було коли.
«Що шкодувати? А що робити? Ховатися? Це не варіант. Рано чи пізно все одно прийде і до тебе», — каже він спокійно.
Спочатку «Шах» служив у піхоті, пройшов через гарячий Куп’янський напрямок. З грудня минулого року він у роті вогневої підтримки 3-го батальйону, де його завдання — прикривати побратимів і тримати позиції на передовій.
«Тут усе залежить від ситуації. Немає такого, що не можеш зробити. Маєш — виконуєш. Інакше ніяк».
З усіх фронтових спогадів Юрій з усмішкою згадує лише одне — кота, якого вдалося врятувати під час бойових дій і передати додому.
«Мабуть, тому з усіх історій на війні найближче серцю саме отой котик — символ життя посеред темряви».
Про інші, більш жорсткі події, «Шах» воліє не розповідати. У рідному Рівному його чекають дружина і мама — вони завжди на зв’язку.
«Як не подзвоню кілька годин — уже десятки пропущених. Хоч щось напиши, аби знали, що ти живий».
Він не вважає армію своїм покликанням, а лише місією, яку треба виконати, щоб повернутися до звичного життя.
«Не думав залишатися в армії. Якби вибір був раніше — можливо. А коли вже прийшлося… то це інше».
Головне, про що мріє Юрій, — це завершення війни, мир і спокій для всієї України.
«Скоріше б ця війна закінчилася. Вірте в себе, у побратимів, не падайте духом».
І в останньому слові — прості, але найважливіші побажання кожному:
«Миру, здоров’я, щастя й тихого неба над головою».
