Як у селі на Рівненщині рятували лелеку від морозів
У селі Соснове на Рівненщині цієї зими чекали не лише весни. Тут щодня виглядали лелеку. Не в небі — у власному дворі.
Молодого птаха люди назвали Бусею. Він з’явився тут ще торік — вилупився у гнізді разом із ще одним пташеням. Наприкінці літа, коли дорослі лелеки традиційно вирушили у теплі краї, з гнізда зникли всі. Окрім нього.
Чому він не полетів — ніхто не знає. Можливо, був заслабкий. А може, просто не встиг зібратися в дорогу. Але замість далекої міграції Буся залишився серед людських хат. Спершу тримався обережно, здалеку спостерігав за подвір’ями. А згодом почав навідуватися ближче. Мешканка села Надія помітила, що птах прилітає на льох і довго стоїть там, ніби чекає.
Восени ще можна було знайти якусь поживу в полі. Та коли вдарили морози, стало зрозуміло: сам він не впорається. Напередодні Нового року, 30 грудня, лелека знову з’явився біля оселі. Виглядав виснаженим і розгубленим. Відтоді за нього взялися всім селом.
Птаха почали годувати рибою — найбільше він полюбляє салаку й карасів. Також їсть курячі сердечка та шлунки. До людей близько не підходить, але щоранку приходить на своє місце, знаючи, що там на нього чекає їжа. День він проводить на сіні, яке для нього спеціально настелили, а на ніч повертається у гніздо. Навіть узимку.
Морози були справжнім випробуванням. Сніг засипав гніздо, дощ із кригою скував пір’я. Лелека стояв на одній нозі, ховаючи іншу від холоду. Інколи зранку його не було видно, і люди вже готувалися до найгіршого. Та він щоразу з’являвся знову — обережно розпушував дзьобом примерзлі пір’їни й летів по їжу.
Коли сніг трохи підтанув, гніздо стало глибшим, і Буся зміг сісти всередину, заховавшись від вітру. А згодом почав набирати вагу і виглядати впевненіше.
Тепер у Сосновому кажуть: цей лелека — справжній символ витривалості. Він пережив зиму завдяки людській турботі. І довів, що навіть у найлютіші морози тепло можна знайти поруч якщо поряд є небайдужі серця.
