32 секунди на відповідь: Чому суди масово скасовують рішення Рівненської митниці

Для будь-якого підприємця, який імпортує товар в Україну, час — це гроші. Поки вантаж перебуває на митниці, компанія платить за простій транспорту, відкладає виконання контрактів, несе додаткові витрати та ризикує втратити клієнтів. Саме тому будь-яке рішення митного органу безпосередньо впливає на роботу бізнесу, а в умовах війни ці наслідки стають ще відчутнішими.

Однак аналіз судової практики свідчить: дедалі більше підприємств успішно оскаржують рішення Рівненської митниці щодо коригування митної вартості товарів. Після призначення начальником митниці Ярослава Скоромного кількість таких спорів шалено зросла, а суди у більшості випадків визнають рішення митного органу необґрунтованими або такими, що ухвалені з порушенням вимог законодавства.

«Про Рівне» проаналізувало 13 судових рішень, ухвалених у червні та липні 2026 року. Із них 11 стосувалися спорів про коригування митної вартості товарів — тобто випадків, коли митниця вважала, що імпортер занизив заявлену вартість товару, та донараховувала бізнесу митні платежі. Результат виявився показовим. У 10 із 11 таких справ суди стали на бік бізнесу. Лише в одному випадку митниця змогла довести законність своїх дій.

Коли судові рішення повторюють однакові висновки, а порушення мають системний характер, це вже дозволяє говорити про тенденцію. І саме вона простежується в рішеннях, ухвалених Рівненським окружним адміністративним судом. Детально розповідаємо чому бізнес судиться і виграє у митниці, чому таких справ занадто багато, для чого митниця донараховує платежі і чому піариться на цьому начальник митниці, але фактично через дії митниці шалено страждає навіть невеликий бізнес.

32 секунди на відповідь

Одним із ключових аргументів Рівненської митниці в більшості спорів була нібито відмова підприємств надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів. Саме це нерідко ставало підставою для коригування митної вартості та донарахування митних платежів.

Однак під час розгляду справ суди звернули увагу не лише на зміст таких вимог, а й на те, скільки часу митниця фактично залишала підприємствам для відповіді.

Саме цей аспект став одним із найпоказовіших у рішеннях Рівненського окружного адміністративного суду. Дослідивши часові позначки електронного листування між митницею та бізнесом, судді дійшли висновку, що в окремих випадках між вимогою надати документи та наступним рішенням митниці минуло менше хвилини.

Перший такий випадок зафіксований у справі №460/5498/26 за позовом ТОВ «Лановецький завод гумових виробів» (рішення від 23 липня 2026 року, суддя Світлана Дуляницька). Суд встановив, що митниця направила підприємству повідомлення з вимогою надати додаткові документи о 18:41:12, а вже о 18:41:44 — лише через 32 секунди — сформувала наступне повідомлення, яке фактично стало підставою для відмови у митному оформленні товару та коригування митної вартості.

У справі №460/5498/26 за позовом ТОВ «Лановецький завод гумових виробів» (рішення від 23 липня 2026 року, суддя Світлана Дуляницька) суд встановив, що митниця направила підприємству вимогу про надання додаткових документів о 18:41:12. Уже о 18:41:44, тобто через 32 секунди, було сформовано наступне повідомлення, яке фактично стало підставою для відмови у митному оформленні та коригування митної вартості.

Аналогічну ситуацію суд зафіксував у справі №460/9657/26 за позовом ТОВ «Райт Вест» (рішення від 17 липня 2026 року, суддя Наталія Друзенко). У цьому випадку вимогу про надання документів митниця сформувала о 12:32:16, а вже о 12:32:57 — через 41 секунду — прийняла наступне рішення, яке стало підставою для коригування митної вартості сідельного тягача Volvo FH460.

Того ж дня суд розглянув ще одну справу цього ж підприємства — №460/9823/26, яка стосувалася ввезення напівпричепа Grey Adams. Тут між двома повідомленнями митниці минуло 49 секунд: перше було сформоване о 13:47:49, друге — о 13:48:38.

У всіх трьох рішеннях суд дійшов однакового висновку: такий проміжок часу не давав декларантам реальної можливості підготувати та подати документи, які вимагав митний орган. Відтак вимога про їх надання мала формальний характер і не забезпечувала підприємству можливості реалізувати свої процесуальні права.

Якщо перекласти юридичну мову судових рішень на звичайну, висновок виглядає доволі просто: бізнесу запропонували надати пояснення, але фактично не дали часу це зробити.

Суди побачили одну й ту саму проблему

Епізоди із 32, 41 та 49 секундами не були поодинокими. Аналіз інших судових рішень свідчить: підприємства оскаржували не лише розмір донарахувань, а й саму процедуру, за якою Рівненська митниця приймала рішення про коригування митної вартості.

У низці справ суди дійшли схожих висновків: митний орган не зміг належним чином обґрунтувати свої рішення та не надав достатніх доказів, які б підтверджували сумніви щодо заявленої імпортерами вартості товарів.

Такі висновки містяться, зокрема, у справах №460/5502/26 за позовом ТОВ «Анхолі» (рішення від 28 липня 2026 року), №460/9655/26 за позовом ТОВ «Техно Артіс» (рішення від 20 липня 2026 року), №460/8974/26 за позовом ТОВ «Бланкета» (рішення від 24 червня 2026 року) та інших.

У цих справах Рівненська митниця пояснювала коригування митної вартості тим, що аналогічні товари нібито оформлювалися за вищою ціною. Однак під час судового розгляду митниця не надала документів, які дозволили б перевірити такі твердження.

Саме через відсутність належного обґрунтування суди визнавали рішення митниці незаконними та скасовували їх. Якщо митний орган стверджує, що заявлена підприємством вартість товару є недостовірною, він повинен це довести належними та допустимими доказами, а не просто хаотично формувати рахунки на оплату.

Повторювана практика

Ще одна особливість проаналізованих справ полягає в тому, що окремі підприємства були змушені звертатися до суду неодноразово. Так, компанія «Райт Вест» двічі оскаржувала рішення Рівненської митниці щодо різних транспортних засобів і в обох випадках виграла справи.

Попри різні предмети спору, суди описали майже однакову послідовність дій митного органу: вимога надати додаткові документи, майже миттєве формування наступного повідомлення та подальше коригування митної вартості.

Подібна повторюваність стала однією з найбільш показових ознак проаналізованої судової практики.

Ярослав Скоромний і його “рекордні показники”

Судове рішення на користь підприємства не означає, що воно не зазнало збитків.

Поки справа проходить усі судові інстанції, бізнес уже несе витрати. Вантаж може затримуватися на митниці, підприємство змушене оплачувати простій транспорту, послуги митних брокерів, переклад документів, роботу адвокатів та судові витрати. У багатьох випадках імпортери, щоб не допустити простою товару, змушені спочатку сплатити визначені митницею додаткові платежі, а вже потім місяцями або навіть роками доводити свою правоту в судах.

Для великого бізнесу це означає замороження значних оборотних коштів.

Для малого та середнього підприємництва наслідки можуть бути значно серйознішими. Зірвані строки поставок, невиконані договори та втрачена довіра партнерів іноді завдають більших збитків, ніж самі донараховані митні платежі. Як зазначає бізнес, такі дії митниці можуть довести до банкрутства і повністю вбити компанію.

У цей же час начальник Рівненської митниці Ярослав Скоромний у своїх публічних повідомленнях регулярно звітує про перевиконання плану надходжень до державного бюджету.

Саме в червні, коли суди вже ухвалювали низку рішень не на користь митниці, відомство повідомило про один із найкращих показників року. За офіційними даними, імпортери та експортери перерахували 1,6 мільярда гривень митних платежів, що на 25% більше, ніж у травні, та на 59% більше, ніж у червні минулого року. План надходжень, за інформацією митниці, було виконано на 109%.

У повідомленні, оприлюдненому Рівненською митницею, Ярослав Скоромний подякував бізнесу за внесок у наповнення бюджету. Суцільні зростання:

Втім, судова практика демонструє інший бік цієї статистики. Значна частина підприємств після сплати митних платежів змушена звертатися до суду, де успішно доводить незаконність окремих рішень митного органу щодо коригування митної вартості. А яка частина не звернулась до суду, а просто погодилась на завищені нарахування? 

За програні справи платить і держава

Наслідки програних митницею справ не обмежуються лише втратами бізнесу.

Після того як суди визнають рішення митного органу незаконними, витрати несе вже державний бюджет. За проаналізованими «Про Рівне» рішеннями лише за червень–липень 2026 року з Рівненської митниці вже стягнуто майже 115 тисяч гривень судових витрат. Йдеться про судовий збір, витрати на переклад документів та компенсацію витрат на професійну правничу допомогу.

І це лише кошти, які прямо зазначені у судових рішеннях.

Окремо після набрання рішеннями законної сили підприємствам можуть бути повернуті й надмірно сплачені митні платежі, якщо вони були стягнуті на підставі незаконних рішень про коригування митної вартості.

Таким чином, наслідки помилкових або необґрунтованих рішень митного органу мають подвійний ефект: спочатку фінансові втрати несе бізнес, а після програшу в судах — і державний бюджет.

Коли митниця все ж має рацію

Водночас аналіз судової практики свідчить, що суди не підтримують підприємців автоматично.

Єдина справа про коригування митної вартості, яку Рівненська митниця виграла серед проаналізованих, стосувалася компанії «Сарни Трак Сервіс». Суд встановив, що підприємство не надало документів, необхідних для підтвердження окремих складових митної вартості, зокрема щодо страхування вантажу та витрат на його перевезення.

За таких обставин суд погодився, що митниця діяла в межах своїх повноважень, а її рішення було законним.

Цей приклад демонструє, що митний контроль сам по собі не є проблемою. Закон надає митним органам право перевіряти достовірність заявленої вартості товарів, а бізнес зобов’язаний підтверджувати її належними документами.

Однак проаналізовані судові рішення показують іншу тенденцію. У більшості випадків суди не заперечували право митниці здійснювати контроль. Натомість вони звертали увагу на спосіб, у який цей контроль здійснювався: відсутність належного обґрунтування, недоведеність сумнівів щодо митної вартості, формальний підхід до витребування документів та порушення процедури ухвалення рішень.

Саме ці обставини стали підставою для скасування більшості рішень Рівненської митниці.

Рекордні показники заради піару – чи це справжня задача митниці?

Варто зазначити за два місяці кількість судів з митницею величезна і майже усі стосуються неправомірних нарахувань, які митниця програє.

На цьому тлі особливої уваги заслуговує контраст між офіційними звітами про рекордні надходження до бюджету та висновками судів, які визнають окремі рішення митного органу незаконними.

Саме тому питання вже полягає не лише у долі конкретних підприємств, які були змушені звертатися до суду. Воно стосується ефективності роботи державного органу, якості ухвалених ним рішень та відповідальності за наслідки, які вони спричиняють як для бізнесу, так і для бюджету.