Посадовиця з Рівного поділилася спогадами про український Крим
Сьогодні, 26 лютого, ми відзначаємо День спротиву окупації Автономної Республіки Крим та міста Севастополя. Цього дня у 2014 році тисячі кримчан вийшли на мітинг, аби показати спротив російській окупації.
Саме до цієї дати видання «Суспільне Крим» втілили у життя спецпроект «Мій Крим.Спогади».
Щоб його реалізувати, ще 14 січня видання почало збір фотоспогадів про український Крим. Редакція попросила читачів і читачок поділитися світлинами з коротким описом та трьома словами, з якими асоціюється наш півострів. Своїми історіями поділилися люди з різних куточків України.
Це історії про українські книги для моряків, про кримський відпочинок у бабусі, світлину з мавпочкою у Ялті в 2000-х, про те, як дикі кабани пограбували під час походу в гори, про кримське море, де співачка Руслана Лижичко навчилася плавати, про пляшку кримського вина, що чекатиме перемоги.
Поділилася й своїми фотоспогадами посадовиця з Рівненської ОВА Тетяна Сімчук.
“Мій український Крим став улюбленим місцем відпочинку, коли я допомогла мамі зареєструватися в соцмережах і вона знайшла там свою близьку подругу, адресу якою вона колись загубила. Тьотя Люба жила у Феодосії і ми поїхали до неї.
До цього, я кілька разів була в Євпаторії, але поєднання гір та моря, котре я відкрила для себе на іншому узбережжі Криму, назавжди залишилося у моєму серці. Ми їздили туди кілька років поспіль: востаннє у 2012 році (аж не віриться, що вже стільки часу минуло). Щороку намагалися разок заїхати у Новий Світ. Тьотя Люба знала, коли приїжджають екскурсійні групи, і ми навмисне їхали дуже рано, щоб вже о 9-ій гуляти фантастичною стежкою, де з одного боку смарагдове море, а з іншого – гори, вкриті неймовірними “оксамитовими” соснами. Нам розповідали, що там знімали фільми, де події відбуваються на Кіпрі, бо пейзажі дуже схожі», – поділилася своїми спогадами пані Тетяна.
За її словами, улюбленим місцем щоденного відпочинку було селище Орджонікідзе.
«На відміну від Феодосії, де можна було застати чистішу воду хіба що о 7-ій ранку, там, в Орджо, достатньо було перейти через гору і ми опинялися на “окремому” пляжі із кришталево чистою водою.
Я дуже любила “свій” Крим і мені дуже боліло, коли тьотя Люба підтримала анексію Криму, бо покійний чоловік (росіянин) “так хотів би”, бо донька у Москві. В результаті, все, що залишилося від тих стосунків – це прекрасні спогади про “мій” український Крим”, – додала пані Тетяна.
Фото – з особистого архіву Тетяни Сімчук.
