«Тримали у клітці один на один метр» — що пережив у тюрмах РФ житель Рівненщини
«Мене щоночі вивозили, під’єднували електричний струм і не давали протягом цього часу спати… У цій клітці тримали цілими добами й не давали спати», — саме ці спогади про п’ять днів пекельних тортур у російському ізоляторі Владикавказа озвучив на пресконференції 17 вересня 2019 року після звільнення з полону уродженець села Великий Житин Рівненського району Микола Карпюк.
19 вересня 2026 року життя видатного громадсько-політичного діяча, співзасновника УНА-УНСО та колишнього політв’язня кремля обірвалося в бою за Україну. Попри поважний вік — Миколі Карпюку виповнилося 62 роки — він зі зброєю в руках пішов на передову захищати рідну землю.
Про непоправну втрату повідомили колишній народний депутат Артур Палатний, громадський діяч Юрій Гончаренко та ексказаступник голови СБУ Віктор Ягун.
«Микола був із тих людей, для яких Україна була не словами, а частиною самого життя. Він зробив свій вибір давно і залишався йому вірним за будь-яких обставин. На його долю випало багато важкого. Те, що могло зламати іншого, його не зламало», — наголосив Віктор Ягун.
Символ боротьби: від вуличних акцій до російських катувалень
Микола Карпюк присвятив боротьбі за незалежну Україну все свідоме життя. Він стояв біля витоків УНА-УНСО, брав участь у війні в Придністров’ї та в Абхазії 1993 року, де зазнав поранення. У 2000-х роках був одним із активістів акції «Україна без Кучми», а згодом — активним учасником Помаранчевої революції та Революції гідності.
У березні 2014 року під час в’їзду до РФ його затримали російські спецслужби. Тортурами, позбавленням сну та електричним струмом вибивали зізнання у нібито участі в Першій чеченській війні. У 2016 році російський суд безпідставно засудив його до 22,5 року ув’язнення. Сам Карпюк участь у боях у Чечні категорійно заперечував, пояснюючи, що на той момент опікувався хворою матір’ю.
Правозахисний центр «Меморіал» визнав Карпюка політичним в’язнем. Лише у вересні 2019 року в межах масштабного обміну «35 на 35» він повернувся в Україну. Після звільнення працював в Офісі Омбудсмена, але після початку повномасштабного вторгнення без вагань став до лав Збройних сил України.
