Режисерка з Рівненщини розповіла, як почала знімати фільми

Щороку у другу суботу вересня в Україні відзначають День кіно. Про Рівне ж поспілковулося із Лесею Дяк, кінорежисеркою, яка народилася в Рівненській області, в с. Сопачів та змогла реалізувати мрію знімати фільми. Про її вже відзняті метри, що відбулося у житті авторки після того, як вона приділила себе улюбленій справі та які особистісні виклики її, як режисерку супроводжують – читайте далі. 

Хочу мистецтвом доторкнутися до плеча людини, якій важко

– Все життя я з чимось борюся, у мене багато енергії протесту. І це мене мотивує створювати більше та рухатися далі. Щонайменше, я хочу мистецтвом доторкнутися до плеча людини, якій важко, і щоб її тягар розділили інші глядачі. Це стосується як героїв моїх фільмів, які долають труднощі, так і людей, які прийшли подивитися кіно. – Леся

Знайти компроміс із собою, щоб займатися улюбленою справою

– Після закінчення університету я знайшла роботу у новинному виданні, працювала випусковим редактором. Це теж відповідальна, але не дуже творча робота. Однак, так, як я отримала можливість почати нове життя в Києві, почуватися більш вільною, отримувати заробітну плату та витрачати її на освітні можливості. Там працювала півтора року. Потім сталася поїздка на волонтерську програму в Будапешт. А після повернення я вирішила, що буду займатися журналістикою. Працювала фрілансеркою, створювала репортажі. Це не приносило стабільного доходу, а мені потрібно було знімати фільм. Кіновиробництво – це доволі дорогий процес. Тому, я знайшла компроміс із собою, що буду працювати у креативному агенстві, а у вільний час створюватиму кіно. – Леся

Дорослішала, як особистість завдяки кіно

– Я дорослішала, як особистість завдяки кіно та літературі. В “Острозькій академії”, де я вивчала комунікації, я була організаторкою кіноклубу для студентів. Товаришувала з креативними людьми з інших спеціальностей. У 2017 році я почала навчатися в Майстерні документального кіно Сергія Буковського. Але це був тільки початок освіти у сфері режисури.

Семирічна робота в сфері документального кіно наповнювала мене, була дуже потужним рушієм. Всі герої, з якими я працювала, мали потужне почуття гумору, харизму. І я навчилася чогось від кожного з них, зокрема, справлятися з різними психологічними викликами. – Леся

Перша дебютна робота – “Під крилом ночі”

– Мій перший короткометражний фільм, який я вважаю своєю дебютною роботою, це “Під крилом ночі”. Він про дівчинку, яка дорослішає в Бельгії, далеко від свого тата, який готується стати військовим. Про її міцний зв’язок з матір’ю, яка хоче захистити свою дитину, загорнути її турботою, але це так не працює з українськими підлітками, оскільки вони самостійні та мають доступ до інформації. – Леся

– Мій другий документальний фільм “Рани” про жінок, які втратили чоловіків та синів на війні. Я зняла його у 2022 році, й мені знадобилося досить багато часу, щоб відійти від цієї роботи, подивитися на неї новими очима, перемонтувати і нарешті випустити цю стрічку до глядача. – Леся

З якими труднощами може зустрітися кінорежисер?

– Я пам’ятаю, що мені потрібно було дуже рано прокидатися. У зв’язку зі зйомками виникає багато некомфортних для організму ситуацій. Потрібно іноді носити важке обладнання, або дуже довго тримати камеру. Так я почала плавати, щоб натренувати м’язи. Раніше було складно стратегічно мислити про те, а що буде потім. Але зараз після досвіду відвідування великих подій та фестивалів, я почала більше розуміти як працює бізнес кіно, і чому доля одного проєкту така, а другого – інша. – Леся

Працювати в улюбленій сфері – це в рази більше роботи

– У свій повний метр я вклала особисті кошти, щоб протягом двох років збирати матеріали. Потім мені вдалося знайти міжнародні фонди, які були готові в це кіно інвестувати. І от досі, якщо чесно, я працюю вдвічі більше, щоб заробити ті самі кошти, аніж коли працювала в комунікаціях. – Леся

Прем’єра документального фільму “Татова колискова”

На фестивалі When East Meets West в Трієсте ми показували підбірку сцен із фільму тривалістю 30 хв. Нагорода HBO була присуджена нам на етапі постпродакшену. Світова прем’єра “Татової колиски” відбулася 18 серпня та вже встигла відгукнутися багатьом глядачам. – Леся

Починати знімати кіно можна з тими ресурсами, якими ви володієте

– Я не купувала дорогої камери. Вона була доволі проста. Я шукала підмоги у кіноком’юніті. Могла попросити штатив, мікрофон, або кращий об’єктив. Тому, якщо у режисера-початківця немає можливості купити дорогу камеру, щоб почати знімати кіно, можна попросити техніку у друзів, або орендувати на декілька днів, щоб зробити бюджет максимально реалістичним. – Леся

На завершення, Леся радить розвивати в собі сміливість, бо в цій сфері це дуже важливо. А також, непохитно вірити у свою ідею.

– Ваша історія та ваш погляд на неї – унікальні, треба лиш знайти спосіб розказати цю історію з допомогою кінообразів. – Леся